Як уникнути антитурботи?

Буває, що найжорстокіша до нас людина — це ми самі. Внутрішній дорослий не дає внутрішній дитині навіть шансу, називаючи найщиріщі переживання дурощами. Ми знаємо, що тиск та знецінення недопустимі у реальному батьківстві, але постійно використовуємо їх, «виховуючи» самих себе.

Якщо антитурбота до себе триває вперто і довго, можна ненароком перестати розуміти «Хто ж я є?», «Що мене радує?», «Чого я хочу?» 😶

Тож наступного разу, коли промайне: «Мені жалітися не можна», — закрийте очі та уявіть свою внутрішню дитину, маленьку (-ого) себе. Запитайте, чому їй погано і що може її розрадити. Пожалійте її, як пожаліли б дитину, та зробіть те, про що вона просить. Так починається втрачений колись шлях до себе.

Як ставити цілі, щоб їх досягати?

Що б не відбувалося довкола, ставте перед собою цілі. Вони допоможуть концентрувати дії та енергію, знизять відчуття невизначеності. Що більше орієнтирів — то легше долати шторм.

Є і приємний бонус: щоразу, як ми досягаємо цілі, мозок виробляє дофамін — так званий гормон щастя — і ми відчуваємо піднесення від своїх навіть найменших успіхів. Тож втілення цілей — це така собі зарядна станція любові до життя 😌

Якось ми вже говорили про різницю між цілями та цінностями. Сьогодні лишаємо тут кілька порад, як правильно ставити цілі (щоб їх досягати і радіти).

Техніка самодопомоги #ТиЯк?

1 хвилина, щоб відпустило 👐 Тренуємо коротеньку техніку самодопомоги зі Златою Огнєвіч.

🔹 Стисніть кулаки на 7-10 секунд. Розслабте руки на 15-20 секунд.

🔹 Напружте усе тіло так само. Розслабтеся.

🔹 Відчуйте, чи не залишились напруженими окремі м'язи. Якщо потрібно — порухайте ними додатково.

Виконуйте вправу щоразу, коли тіло затискає напруга, аби повернути собі легкість та тепло.