«Увага! Повітряна тривога!» 🔉 Раптовий звук сирени щоразу змушує здригатися. Здавалося б, ми вже знаємо, що це, і як треба діяти, але ніби підвисаємо і нічого не можемо з собою зробити — ці кілька секунд треба пережити. Для дітей все значно складніше. За словами педіатрині Юлії Крушельницької, у малюків все частіше проявляється страх раптової небезпеки — шуму, вибухів, сирени. Зустрічаються випадки, коли діти ховаються під ліжко чи у шафу. Як зарадити в такій ситуації? Важли

Недарма панічна атака зветься саме атакою. Ось людина спілкується, посміхається, а вже наступної миті її охоплює несамовитий страх: світ навколо ніби тікає з-під ніг, у грудях шалено гупає серце — здається, вона от-от помре. Зазвичай панічні атаки виникають без реальної небезпеки — як наслідок тривалого стресу й втоми. Потужний вияв тривоги захоплює всі наші відчуття та на певний проміжок часу стирає зв’язок із реальністю — звідси почуття приреченості, втрата самоконтролю. На

Коли здається, що радіти нічому, що світ навколо втратив кольори, заведіть «Щоденник подяки». Проста вправа підсвітить хоч і найдрібніші, але світлі моменти життя, допоможе зберегти сили, подарує відчуття спокою. Дякувати — це не тільки про ввічливість. Коли ми відчуваємо щиру вдячність, мозок виробляє дофамін — необхідний нам «гормон щастя». Це він наповнює світ фарбами, додає нам натхнення, навіть покращує апетит. Не забувайте вписувати у щоденник і себе — дякувати собі за

Пам'ятаєте, що тривога вириває з реальності? І найкраща її профілактика — робота з усвідомленістю і заземленням. Це можна робити будь-де і будь з чим. Повертати себе у реальність, у момент тут-і-зараз, підключаючи всі органи відчуттів. Якщо ваш стан дуже розхитаний, ця техніка не вийде одразу. Але тренуйтесь щодня, не здавайтесь ✊