Як (не) миритися з внутрішнім критиком

Внутрішній критик або ж самокритика інколи не дає нам нормально жити.

Бо хто, як не ми, найкраще, найдеструктивніше себе покритикує, правда?

Внутрішній критик — це певні установки, конструктивні чи деструктивні, які ми використовуємо при оцінці власних дій/якостей/себе в цілому.

Вони, своєю чергою, є результатом того, які слова ми чули у свій бік від значущих людей в дитячому віці.

Критикувати себе — нормально і природно для будь-якої людини. Та критика буває конструктивною та деструктивною.

Внутрішня критика, яка НЕ допомагає нам, а шкодить:

- жорстка, навіть жорстока;

- стосується не вчинків, а конкретно себе як особистості;

- узагальнююча (постійно/усі/кожен раз);

- та, що викликає відчуття сорому і провини.

👉 Головний інструмент формування конструктивної самокритики — поступово змінювати негативні руйнівні установки на самостійно обрані, реалістичні: відмічайте і фіксуйте самокритикуючі думки та шукайте раціональні відповіді, що нівелюють руйнівні установки. І так по колу 🫂