Основи толерантності

Поняття толерантності вперше почали вживати у XVIII столітті. Найвизначнішим

представником толерантності в ті часи був Вольтер. Йому присвоюють вислів: «Я не згоден з тим, що ви говорите, але віддам своє життя, захищаючи ваше право висловити свою думку». У цьому

афоризмі  класична теорія толерантності.

Розуміння толерантності не однакове в різних культурах, тому що залежить від історичного досвіду народів. У англійців толерантність розуміють як готовність і здатність без протесту сприймати іншу особистість, у французів – як свободу іншого, його думок, поведінки, політичних та релігійних поглядів. У китайців бути толерантним означає великодушно й щиросердно ставитися до інших. В арабському світі толерантність - це вміння вибачати, терпимість, співчутливість, а в персидському – ще й здатність до примирення.

Толерантність – повага, сприйняття та розуміння багатого різноманіття культур нашого світу, форм самовираження та самовиявлення людської особистості. Формуванню толерантності

сприяють знання, відкритість, спілкування та свобода думки, совісті й переконань.

Толерантність - це єдність у різноманітті.

16 листопада у всьому світі відзначається Міжнародний день толерантності.

Неможливо подобатися всім, неможливо любити всіх, неможливо, щоб всі хлопці класу/групи були відданими друзями. Тому що у нас різне виховання, освіта, інтелект, бажання вчитися,

потреби, характер, смаки, темперамент і т. ін. Але ми можемо жити у згоді один з одним, цінувати один одного, приймати його таким, яким він є, тобто бути толерантними.

На жаль, нетерпимість, ворожість до іншої культури, способу життя, звичок завжди існувала і продовжує існувати в наш час.

Слід зазначити, що предметом нетерпимості може виступати як національна, релігійна, соціальна, статева належність дитини, так і особливості її зовнішнього вигляду, інтереси, захоплення, звички.

Для закріплення матеріалу виконайте вправу: