- 25 жовт. 2021 р.
У відкритій і благополучній родині усі спілкуються одне з одним, завжди чесні та готові на поступки заради рідної людини чи інтересів родини в цілому.
У міцних сім’ях визнають та підтримують кожну особистість, враховуючи її інтереси та вподобання, з повагою ставляться до потреб і запитів кожного. Родина визнає право на друзів і поважає їх. Узагалі відчуття родини-команди, родини — групи однодумців — це найвищий прояв її цінності.
Буває, що родина зовні благополучна: батьки працюють, виконують елементарні сімейні обов’язки, діти слухняні, постійно зайняті в школі та секціях.
Та ось трапилася неординарна подія — донька пізно ввечері не повернулася додому, її телефон не відповідає. І виявилося, що ніхто з сім’ї не знає, де вона може бути, хто її друзі, номери їхніх телефонів, де вони живуть. Та й взагалі, кожен із них нічого не знає про інших членів родини. Наче вони не близькі люди, не сім’я, а просто кілька людей, що живуть під одним дахом. Без сварок чи з’ясування стосунків, але й без душевного тепла, взаємної підтримки. Вони не проводять разом дозвілля, не переймаються проблемами одне одного, у них відсутні спільні інтереси, немає теплих спільних спогадів... і за таких обставин не буде й щасливого спільного майбутнього!
Ефективна комунікація — це найголовніша запорука й гарантія міцної та здорової родини.
Щаслива родина забезпечує людину практично на кожному щаблі піраміди потреб: від потреб безпеки та фізіологічних до потреб особистісних та самореалізації.
Саме родина вперше в житті дає людині відчуття приналежності до групи людей, об’єднаних і кровними, й емоційними зв’язками, які дарують любов і забезпечують психологічний комфорт.
Міцна родина допомагає людині самореалізуватись, прожити щасливе й успішне життя!
- 25 жовт. 2021 р.
На дистанційному навчанні дітям необхідний чіткий розпорядок дня, щоб режим не збився і навчальний процес не постраждав. Деякі рекомендіції:
- продовжуйте вставати і лягати в один і той же час, навіть якщо в школу не треба йти;
- не втрачайте ранкові ритуали: снідайте, одягайтеся і збирайтеся так само, як і завжди;
- обладнайте зручне місце для роботи: для себе і дітей;
- заплануйте завдання, які потрібно зробити протягом дня і розставте в порядку пріоритетності.
- приступайте до наступної задачі, тільки коли закінчите з попередньої;
- дотримуйтеся розкладу і робіть перерви в роботі.
- 25 жовт. 2021 р.
У школярів середньої школи під час підліткової кризи зазвичай страждає навчальна мотивація, тому що в мозку в цей час інші завдання. Підлітковий вік – це час, коли мозок складно сприймає нову інформацію. Тоді відбувається так званий синаптичний прунінг – відкидання невикористаних нейронних зв’язків. Щоб це відбулося, треба обмежити приймання нової інформації.
Дитина в цей момент стає дуже сонливою і починає трохи “гальмувати”. У неї потерпає довгострокова пам’ять. Вона, не те що б не хоче – а фізично не може запам’ятовувати обсяги інформації, які їй пропонують. Її мозок має інші завдання. Можна сказати, як не шкода це визнавати, що в середній школі мотивації до навчання практично немає, або вона зароджується.
Ще Лєв Толстой казав, що існує “пустеля отроцтва”. Це саме про те, що переживають підлітки. Мало того, що це криза самотності, криза особистості – зараз вони взагалі обмежені у спілкуванні. Добре, якщо в них є вдома інтернет, щоб вони могли спілкуватись хоч у соцмережах.
1. Для підлітків добре, якщо їхній робочий день і день взагалі починається не о 8:30, а хоча б на годину пізніше. Це був би величезний внесок у їхнє здоров’я. Адже їхні потреби у сні більші, ніж зазвичай.
2. Підлітки чинять опір материнській фігурі, вчителькам дуже складно працювати з підлітками. Якщо мама ще й починає керувати його навчанням – це вдвічі гірше. Тому було б чудово разом із підлітком обрати та встановити певний звуковий сигнал, який кличе його робити уроки. Так можна організувати весь денний розклад. Чим менше материнського голосу, який наказує, що робити, – тим краще. Усе, що стосується наказів, краще перенести в повідомлення у месенджер чи якісь звукові сигнали.
3. Підлітку важливо, аби ми бачили в ньому авторитетну фігуру. Тож якщо ми зараз перекладемо частину родинної відповідальності на нього, якщо він готовий її взяти, – це буде внесок і в наші стосунки, і у відчуття сили самим підлітком.
Ми можемо поставити пряме запитання: “Чим я можу бути для тебе корисним, що я можу зробити для тебе зараз?”. Наступний крок: “Я не хочу, аби твій день перетворювався на суцільне навчання, давай подумаємо, що там буде ще”. Щодо навчання можна сказати: “Давай сплануємо, скільки часу потрібно на кожен предмет, і скажи мені сам – тебе контролювати чи не треба?”.
4. Треба запитати підлітка, як краще облаштувати його місце. І тут, оскільки ми маємо справу зі спротивом, можливо, підліток вирішить робити уроки на підлозі, лежачи. Треба поставитись до цього з розумінням – це також буде внесок у стосунки і в повагу до особистого простору підлітка.
5. Якщо підліток відчуває, що його контролюють – він буде бунтувати. Але йому також важливо бачити, що якщо він щось зробив – це він, умовно кажучи, зробив не даремно. Треба говорити, як ви цінуєте те, що він робить.
6. Підліток може спитати: “Чому я маю це все робити, якщо ти взагалі нічого не робиш?”.
Ми можемо вимагати чогось від дитини тільки тоді, коли їй є, що від нас дзеркалити. Я можу очікувати, що мої діти займаються зарядкою, якщо я сама займаюсь. Вони мають бачити, що ми вчимось або працюємо з дому. І це буде геніально – якщо ми всідаємось або разом, або кожен у своїй кімнаті, і до нього долітає, як ви слухаєте лекцію або працюєте.
