Перенасичення.

Less is more. Принцип, який мені останній час хочется застосувати до усього оточення. Світ на стільки став вільний, кожен може бути ким заманеться. І це різноманіття викликає в мене бажання повернутися до канонів. Співаки, танцівники, актори, моделі - кожен займається своєю справою. А то в нас як зараз: там підспівали, там підтанцювати, щось прорекламували, виклали голєньке фото - і все! ти зірка. Греби гроші лопато. Ах так, щей блогери. Десь у 90-х, коли я побачила "Анаконду", мене дуже звивувало: "Як це Дженніфер Лопес може зніматися у кіно, якщо вона співачка?". Тоді для мене це було не зрозумілим. Або співачка, або акторка. Хоча до цього всього Джей Ло щей і танцівниця, хаха. І ось зараз, у час достатку творчих людей, хочется чогось більш конкретного, чи що? Відсутність меж спричинило розвиток непотрібу.

Топ-моделі, спортсмени, Дома моди, газети та журнали. Ми знали на що рівнятися, хоч воно було не досяжне.

Я зараз гублюся. Світ невідомих мені людей. Боюся, що через час увімкну телевізор і взагалі нікого не взнаватиму . Кількість перевищіла якість.